«Наші руки були у великих мозолях. Коли вони лопалися, це завдавало сильний біль, і на штучні квіти крапали кров, гній та сльози. Для нанизування листя, ми повинні були використовувати дуже гострі і тонкі металеві спиці. Ув’язнені називали ці вироби «квітами мерців», - розповідає Хуан Куй, аспірант китайського університету Цсинхуа. У 2002 році за приналежність до духовної практики Фалуньгун він був незаконно відправлений до центру утримання № 2 міста Чжухай, де зазнавав рабську працю. знаходились вбиральня. Щоденна квота квітів складала від 10 000 до 14 000 одиниць. Щоб виконати цю норму, ув'язненим дозволялося спати всього декілька годин на добу. Навіть для того, щоб відвідати туалет, необхідно було отримати дозвіл у охоронця. У камері було невелике віконце, через яке двічі на день подавали їжу. Меню - трохи брудного рису й овочів і декілька шматочків дуже жирної свинини. Перед їжею ув’язнених примушували голосно цитувати тюремні правила. Людина повинна поїсти за 10 хвилин, а потім відновити роботу. У подібних приміщеннях, які не взагалі прибираються, *також чистять фісташки, гарбузове насіння, пакують «стерильні» палички для їжі, виготовляють дитячі іграшки, жіночі прикраси та ін. Після того, як Хуан Кую вдалося приїхати в США, він побачив в супермаркетах велику кількість штучних квітів і різнокольорових гірлянд з етикеткою «Вироблено в Китаї».
Інший свідок розповідає, як ув’язнені, зганяють свій гнів на товарах, які вони виготовляють. Люди змішують сміття, брудні серветки й недоїдки від їжі для наповнення іграшок. Деякі навіть використовують іграшки для витирання столів і взуття. Влітку, коли ув’язнені відпочивають на підлозі, вони використовують ці іграшки замість подушок.
Тортури через примусову працю Система трудових таборів Китаю була створена в 1957 році. Відповідно до документа «Запропоновані методи трудового перевиховання», опублікованого Міністерством громадської безпеки в 1982 році, виховання через працю використовується для усунення «протиріч серед людей» і є «адміністративною мірою по здійсненню примусового виховання і перетворення». Система трудового перевиховання за останні 50 років стала дуже ефективним інструментом тоталітарного режиму Комуністичної партії Китаю (КПК) не лише для розправи з інакодумцями, але і для створення швидкого і надійного джерела заробітку.За останнє десятиліття робітників, яким не треба платити, значно побільшало. У 1999 р. колишній лідер КПК Цзянь Цземінь офіційно оголосив кампанію по придушенню більше 100 млн. послідовників духовно-оздоровчої практики Фалуньгун. Надзвичайна популярність цього вчення, заснованого на принципі Істина-Доброта-Терпіння та духовна незалежність його послідовників викликали страх у генсека КПК, внаслідок чого цих людей, подібно до тибетців, католиків та уйгурів, оголосили інакодумцями й почали репресувати. За даними «Всесвітньої Організації з розслідування переслідувань Фалуньгун» (ВОРП) після початку репресій Фалуньгун близько 200 за неповною статистикою) примусових таборів у Китаї безпосередньо брали участь в переслідуванні - за допомогою примусової праці - більш 100,000 послідовників Фалуньгун. З усіх випадків смерті послідовників Фалуньгун після увязення - 30% сталися в результаті тортур в трудових таборах. Відомий випадок в центрі тимчасового утримання № 1 міста Ланьчжоу, коли 57-річного Ван Гуйфу примусили зубами розкривати насіння кавунів, а потім пальцями видаляти лушпиння для виробництва одного з продуктів, що поставляється компанією Ланьчжоу Чженлінь Нункень Фуд Лімітед(Lanzhou Zhenglin Nongken Food Ltd.). Оскільки Ван не зміг впоратися з поставленим завданням, що вимагає украй інтенсивної праці, командир 4-го загону Лі Цзюнь заохочував ув’язнених камери № 9 знущатися над Ваном, що привело до його смерті.Унаслідок сильного опору західних демократичних країн відносно «продукції примусової праці», в 1991 році Державна Рада Китаю знову підкреслила заборону вивозу «продукції примусової праці» і обумовила, що в'язницям не дозволяється співпрацювати або організовувати спільні підприємства з використанням іноземних капіталовкладень. Проте, насправді, китайський уряд надає багато чисельні пільги підприємствам, що працюють з трудовими таборами і в'язницями, стимулюючи експорт та приваблюючи іноземні інвестиції. У документі № 56 [2001р. Державного управління оподаткування при Міністерстві фінансів Китаю ясно вказується: якщо права власності і виробництва продукції компанії належать лише системі в'язниць або трудових таборів, компанія звільняється від прибуткового податку і податку на землю. У оголошеннях про зони економічного розвитку в деяких провінціях і місцях Китаю, дешева (або безкоштовна) робоча сила використовується як засіб залучення іноземного капіталу. В одному з рекламних оголошень підкреслюється, що «вугільна шахта Синьшен, також відома як Південна в'язниця провінції Хунань, розташована в Хуанши Лайян ... пропонує у великій кількості дешеву робочу силу .. , порівняно низькі поточні витрати. ...Наше особливе комерційне підприємством має дружні стосунки з місцевими органами влади і відповідними відомствами та користується різними пільгами, наданими урядом. Ми надаємо гнучке, гармонійне середовище для капіталовкладень... Вугільна шахта Синьшен щиро вітає як місцеві, так і зарубіжні інвестиції». Ланьчжоу Чженлінь Нункень Фуд Лімітед (Lanzhou Zhenglin Nongken Food Ltd.) співпрацює з центром тимчасового утримання Ланьчжоу Дашапін (Dashaping) та Центром тимчасового утримання Ланьчжоу № 1, що примушують майже 10,000 ув’язнених виготовляти «Добірне насіння дині». Цей процес полягає в наступному: необхідно надкусити насіння зубами, а потім руками видалити лушпиння і витягнути серцевину. Від цього процесу страждають зуби і пальці, в деяких випадках це призводить до того, що відривається увесь ніготь. Ув’язнених примушують задарма працювати більше десяти годин на день. За минулі декілька років Ланьчжоу Чженлінь Нункень Фуд Лімітед стала найбільшим виробником смаженого насіння і горіхів в Китаї, а її продаж досяг 460 мільйонів юанів. Її основний продукт - добірне насіння дині чжэнлинь - експортується в США, Канаду, Австралію, Південно-Східну Азію, Тайвань.
