За матеріалом: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
Одного з десяти випускників загальноосвітніх закладів Росії можна віднести до здорових. Так вважає директор Департаменту держполітики в сфері виховання, додаткової освіти та соцзахисту дітей Аліна Левітская.
За останні п’ять років здоров’я школярів значно погіршилось. Більше половини з 13,4 мільйонів російських школярів мають послаблене здоров’я, а приблизно дві третини – хронічні захворювання.
За словами Левітскої, погіршення здоров’я школярів повязане з їх низькою рухливістю. При цьому уроки фізкультури лише почасти можуть компенсувати сидячий образ життя дітей. Цього недостатньо для профілактики відхилень стану здоров’я школярів.
До того ж ріст захворюванності серед дітей пов’язаний з перевантаженими шкільними програмами та стресами, особливо характерними для першокласників. На сьогодні більше третини дітей віком 6-7 років не готові до навчання в школі, підкреслила Левітская.
вівторок, 17 лютого 2009 р.
Приклад використання статистики
http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/13/infection/ -
тут сказано, скільки дітей захворіло, але не зазначається, яке співвідношення між ними та здоровими дітьми. Іншими словами, чи багато дітей захворіло.
В цій статті такого недоліку вже немає: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
тут сказано, скільки дітей захворіло, але не зазначається, яке співвідношення між ними та здоровими дітьми. Іншими словами, чи багато дітей захворіло.
В цій статті такого недоліку вже немає: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
Аналіз інтерв’ю з науковцем
http://medportal.ru/mednovosti/main/2009/02/16/science/
Зазвичай питання оформлюються інакше. Спочатку треба написати ім’я людини або посаду чи звання, а далі, в лапках, ключову або цікаву фразу з того, про що він говорив в інтерв’ю. До того ж ця фраза має стосуватись усього інтерв’ю.
З назви «Диплом номер один» не зрозуміло, чий це диплом, кому виданий та де. Назва не конкретна та не інтригує.
Всі питання звучать дуже просто та прямо. Немає бекграунду проблеми. Таке враження, що до інтерв’ю журналіст не проводив дослідження щодо особи науковця, його діяльності та панкреатиту зокрема. Питання повинні бути ще й повязані одне з одним, має бути плавний перехід.
На мій погляд, перше питання мало б бути іншим. Було б цікаво, щоб він описав свої почуття, коли дізнався, що йому випала честь отримати таку премію. Вручення нагород – це кульмінація. Тим більше, коли половина відповіді присвячена посмішці президента, то зразу відчувається тремтіння перед російським режимом.
На початку інтерв’ю журналіст забагато розпитує про саму церемонію вручення дипломів. Було б краще розказати про самого науковця, чим він живе та як важко працює.
Відповідь на питання: «Ну, а теперь расскажите о своих научных достижениях» дуже довга. Треба було розкрити її додатковими, уточнюючими питаннями, тоді інформація сприймалася б легше.
Також було б цікаво почути думки цього вченого не тільки щодо нього самого, а щодо розвитку науки взагалі та стану вчених в Російській Федерації.
Зазвичай питання оформлюються інакше. Спочатку треба написати ім’я людини або посаду чи звання, а далі, в лапках, ключову або цікаву фразу з того, про що він говорив в інтерв’ю. До того ж ця фраза має стосуватись усього інтерв’ю.
З назви «Диплом номер один» не зрозуміло, чий це диплом, кому виданий та де. Назва не конкретна та не інтригує.
Всі питання звучать дуже просто та прямо. Немає бекграунду проблеми. Таке враження, що до інтерв’ю журналіст не проводив дослідження щодо особи науковця, його діяльності та панкреатиту зокрема. Питання повинні бути ще й повязані одне з одним, має бути плавний перехід.
На мій погляд, перше питання мало б бути іншим. Було б цікаво, щоб він описав свої почуття, коли дізнався, що йому випала честь отримати таку премію. Вручення нагород – це кульмінація. Тим більше, коли половина відповіді присвячена посмішці президента, то зразу відчувається тремтіння перед російським режимом.
На початку інтерв’ю журналіст забагато розпитує про саму церемонію вручення дипломів. Було б краще розказати про самого науковця, чим він живе та як важко працює.
Відповідь на питання: «Ну, а теперь расскажите о своих научных достижениях» дуже довга. Треба було розкрити її додатковими, уточнюючими питаннями, тоді інформація сприймалася б легше.
Також було б цікаво почути думки цього вченого не тільки щодо нього самого, а щодо розвитку науки взагалі та стану вчених в Російській Федерації.
вівторок, 10 лютого 2009 р.
джерела наукової інформації в Інтернеті
http://cybersecurity.ru/
http://medportal.ru/
http://medportal.ru/mednovosti/
http://www.domna.org/
http://space.vn.ua/
http://lenta.ru/science/
http://www.rian.ru/science/20090210/161551297.html
http://medportal.ru/
http://medportal.ru/mednovosti/
http://www.domna.org/
http://space.vn.ua/
http://lenta.ru/science/
http://www.rian.ru/science/20090210/161551297.html
Аналіз статті "БІОТЕХНОЛОГІЇ — ШАНС ЧИ ВИБІР?"
http://www.dt.ua/3000/3100/36760/
Дана стаття виглядає досить тенденційно.
Представлена тільки одна позиція на захист ГМО. Звичайно, якщо охопити весь спектр публікацій на цю тему, то цей матеріал дещо балансує інформацію з критикою на адресу ГМО. Але в межах однієї статті проблема представлена однобічно.
Для авторки використання біотехнології є не боротьбою з природою, а її наслідування. Вона виправдовує впровадження ГМО зниженням генофонду Землі та погіршенням екології, ігноруючи той факт, що самі ГМО можуть зруйнувати природний ланцюг живлення та біосферу взагалі. Авторка підсумовує, що впровадження у практику ГМО — єдина поки що альтернатива традиційному веденню сільського господарства.
На мій погляд, в статті навіть є підміна понять. Авторка виправдовує зміну генотипу рослин і тварин, наводячи, як приклад, одомашнення тварин та вирощування рослин.
В статті використані коментарі науковців, які працюють в установах, що, скоріше за все отримують гранти на розробку новітніх напрямків біотехнології. Звісно, ці експерти змущені нейтралізувати негативне інформаційне поле навколо їхніх розробок і напрямку їх діяльності взагалі.
В статті фактично відсутня дискусія, чи варто використовувати ГМО, а йдеться про те, як нормативно регулювати це. Але, для певного балансу авторка в підсумку зазначає: Протистояти цій потенційній загрозі можна лише знанням, високим технологічним рівнем науки й розвитком суспільства.
Дана стаття виглядає досить тенденційно.
Представлена тільки одна позиція на захист ГМО. Звичайно, якщо охопити весь спектр публікацій на цю тему, то цей матеріал дещо балансує інформацію з критикою на адресу ГМО. Але в межах однієї статті проблема представлена однобічно.
Для авторки використання біотехнології є не боротьбою з природою, а її наслідування. Вона виправдовує впровадження ГМО зниженням генофонду Землі та погіршенням екології, ігноруючи той факт, що самі ГМО можуть зруйнувати природний ланцюг живлення та біосферу взагалі. Авторка підсумовує, що впровадження у практику ГМО — єдина поки що альтернатива традиційному веденню сільського господарства.
На мій погляд, в статті навіть є підміна понять. Авторка виправдовує зміну генотипу рослин і тварин, наводячи, як приклад, одомашнення тварин та вирощування рослин.
В статті використані коментарі науковців, які працюють в установах, що, скоріше за все отримують гранти на розробку новітніх напрямків біотехнології. Звісно, ці експерти змущені нейтралізувати негативне інформаційне поле навколо їхніх розробок і напрямку їх діяльності взагалі.
В статті фактично відсутня дискусія, чи варто використовувати ГМО, а йдеться про те, як нормативно регулювати це. Але, для певного балансу авторка в підсумку зазначає: Протистояти цій потенційній загрозі можна лише знанням, високим технологічним рівнем науки й розвитком суспільства.
Підписатися на:
Дописи (Atom)