Відокремити не можна залишити

Заклеєне око, щоденні процедури та спеціальні краплі – такий спецдодаток отримує кожна дитина, що потрапляє в дитячий садок для дітей з вадами зору. Євген був одним з них. В дитячій полікліниці його матері сказали, що про жоден звичайний дитсадок мови йти не може, адже, якщо дитина не ходитиме до закладу для косооких – на все життя вирізнятиметься від інших незвичайним поглядом. А тут всі діти такі ж – на одне око бачать, й те заклеєне.
Пройшло три роки - Євгену час до школи. Заклад батьки вже вибирали по тому, де освітні послуги кращі, з поглибленим вивченням англійської. Тепер хлопчик – як усі, тільки окуляри вирізняють. Косоокість лишилась, але зір гарний.
«Були б спеціальні середні освітні заклади для дітей з пониженим зором – віддали би туди», – розмірковує Вікторія, мати Євгена. Та таких в Україні немає. Аби зір не погіршився, хлопчик, навчаючись в школі, відвідував окуліста.
Таким чином, Євген ріс і навчався серед інших здорових дітей, тобто був включений в освітній процес нарівні з іншими.
В даному випадку це сталося через те, що в Україні просто немає спеціальних середніх освітніх закладів для дітей з вадами зору. Але зазвичай, практику, коли дитина з особливими потребами навчається зі «здоровими» дітьми, називають інклюзивною освітою.
Англійське дієслово inclusion перекладається, як утримувати, включати, мати місце в своєму складі. Тому цей терміном відображає нові погляди не лише на освіту, але й на ставленні до людини з боку суспільства. Мета ж інклюзивної школи — надати всім учням можливість найбільш повноцінного життя, активної участі в колективі, в навчальному процесі.
Спеціалісти стверджують, що такі програми не тільки прискорюють адаптацію дітей з особливими потребами, аде надають дітям можливість повною мірою проявити повну взаємодію і турботу один про одного. До того ж «незвичайні» малята, спостерігаючи за своїми «здоровими» однолітками, наслідують та вчаться у них.
«Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім того, в подальшому спокійно, не соромлячись, без остраху зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми, - вважає аспірантка кафедри політології, соціології та соціальної роботи НТУУ «КПИ» Анастасія Мігалуш.
Навчання в сумісних класах корисне і для дітей без вад. Вони з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Вони дізнаються, що кожен може подолати значні перешкоди і до¬сягти успіху».
Єдиним поки що таким закладом є середня загально-освітня школа №168. На перший погляд, цей заклад нічим не відрізняється від решти, але в ньому є вісім класів, де спільно навчаються діти з особливостями розвитку та їх здорові однолітки - від підготовчого до 5 класу, школярі із складними вадами дитячого церебрального параліча сидять за однією партою зі здоровими дітьми.. Таких учнів на сьогодні 30, із них 16 не можуть самостійно пересуватись. Хворий хребет не дозволяє таким дітям довго перебувати в одній позі, тому вчителі частіше, ніж у звичайних класах, змінюють форми роботи, проводять фізхвилинки.
Майже повна відсутність закладів, де впроваджувалась би інклюзивна освіта та нестача професійних кадрів пояснюється тим, що законодавство в ций царині недорозвинене. Норми законів з питань освіти дітей з особливими потребами не узгоджені між собою. Законодавчо не введений навіть термін «діти з особливими потребами» («діти з особливими освітніми потребами»). Замість цього в Законах України «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» зустрічаються терміни «діти-інваліди»; «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»; «особи, які мають вади фізичного чи розумового розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах».
Отже, недивлячись на те, що Україна підписала конвенції ООН у галузі прав людини, практична реалізація прав дитини з особливими потребами є недостатньою.