кількість публікацій – 14
періодичність видання – щоденне
теми, проблеми публікацій – епідеміологічна ситуація з туберкульозом в Україні/світі погіршується
жанр – новини написані з прес-релізів ВООЗ, міністерства охорони здоров*я, новини з прес-конфереенцій, передруки новин з наукових видань.
Мета – інформування про тенеднції розвитку захворювання, також була одна стаття загального характеру про симптоми, я к лікуватися й т.п.
емоційне забарвлення – відсутнє
професійність – достатня
доступність - достатня
В Житомирской области туберкулез уже давно не медицинская проблема
Рубрика: Страна // 22 марта '09 в 22:20
Новина, написана з прес-релізую про те, що ситуація в Житомирі з туберкульозом погіршилась.
В Житомирской области открывают "охоту" на больных туберкулезом
Рубрика: Страна // 20 марта '09 в 10:55
Туберкулез продолжает "победное шествие" по планете
Рубрика: Мир // 20 марта '09 в 08:44
Новина, написана з прес –конференції про те, що ситуація в світі з туберкульозом погіршилась.
Украина одна из мировых лидеров по распространению туберкулеза
Рубрика: Страна // 24 марта '09 в 09:35
Новина про поширення туберкульозу
Ученые нашли способ побороть тяжелейшую форму туберкулеза
Рубрика: Мир // 27 февраля '09 в 15:58
«В ближайшее время появится эффективный способ лечения наиболее смертоносной формы туберкулеза, которая обладает высокой устойчивостью к лекарственным препаратам и практически не поддается лечению, сообщает Science».
Флюоромобиль продолжает "охоту" на больных туберкулезом зэков
Рубрика: Страна // 11 марта '09 в 14:54
«В Донецкой области госпитализированы 48 заключенных с активным туберкулезом, выявленным с помощью флюоромобиля, По материалам УНИАН».
В Закарпатье будут принудительно лечить от туберкулеза
Рубрика: Страна // 27 марта '09 в 16:10
Новина з брифінгу
Больше всего болеют туберкулезом на юго-востоке Украины
Рубрика: Страна // 25 марта '09 в 05:47
Новина з прес-конференції заступника міністра охорони здоровя
В Киеве 20 тысяч больных туберкулезом
Рубрика: Столица // 23 марта '09 в 14:01
«В бюджете г. Киева на 2009 г. предусмотрено 33 млн грн на ремонт и реконструкцию столичных туберкулезных больниц. Об этом сообщила на пресс-конференции первый заместитель председателя КГГА Ирена Кильчицкая».
Большинство украинцев понятие не имеют, что такое туберкулез
Рубрика: Здоровье // 22 июня '08 в 12:15
«Подавляющее большинство украинцев не имеют представления о симптомах туберкулеза, что приводит к более поздней диагностике и более сложному лечению, сообщает «Зеркало недели» (интервью я главным фтизиатром Киева Леонидом Турченко)».
Туберкулез уже сравнивают со СПИДом
Рубрика: Здоровье // 03 апреля '08 в 11:59
Просмотров: 75
Стаття загально характеру, що таке турбекульоз, як його лікувати й т.п.
Мастадонтов убил туберкулез
Рубрика: Зоосад // 27 сентября '06 в 18:36
Просмотров: 29
«Поголовный туберкулез, распространившийся среди мастодонтов - древних мамонтоподобных животных, по-видимому, сыграл большую роль в вымирании вида в Северной Америке около 10 тысяч лет назад, в последний ледниковый период, сообщают Подробности».
В Чехии мигрантов будут проверять на туберкулез
Рубрика: Мир // 08 октября '08 в 19:55
Просмотров: 89
«В Чехии уже с конца октября этого года соответствующие органы будут требовать от каждого иностранца, который приедет на заработки в страну, удостоверение о состоянии его здоровья. По материалам ЛИГА».
В 45 странах мира зафиксирован туберкулез неподдающийся лечению
Рубрика: Мир // 26 февраля '08 в 23:33
Просмотров: 10
«Не поддающаяся традиционному медикаментозному лечению форма туберкулеза зафиксирована в 45 странах мира и приобрела масштаб эпидемии, говорится в докладе Всемирной организации здравохранения»
середа, 1 квітня 2009 р.
четвер, 19 березня 2009 р.
Відокремити не можна залишити
Заклеєне око, щоденні процедури та спеціальні краплі – такий спецдодаток отримує кожна дитина, що потрапляє в дитячий садок для дітей з вадами зору. Євген був одним з них. В дитячій полікліниці його матері сказали, що про жоден звичайний дитсадок мови йти не може, адже, якщо дитина не ходитиме до закладу для косооких – на все життя вирізнятиметься від інших незвичайним поглядом. А тут всі діти такі ж – на одне око бачать, й те заклеєне.
Пройшло три роки - Євгену час до школи. Заклад батьки вже вибирали по тому, де освітні послуги кращі, з поглибленим вивченням англійської. Тепер хлопчик – як усі, тільки окуляри вирізняють. Косоокість лишилась, але зір гарний.
«Були б спеціальні середні освітні заклади для дітей з пониженим зором – віддали би туди», – розмірковує Вікторія, мати Євгена. Та таких в Україні немає. Аби зір не погіршився, хлопчик, навчаючись в школі, відвідував окуліста.
Таким чином, Євген ріс і навчався серед інших здорових дітей, тобто був включений в освітній процес нарівні з іншими.
В даному випадку це сталося через те, що в Україні просто немає спеціальних середніх освітніх закладів для дітей з вадами зору. Але зазвичай, практику, коли дитина з особливими потребами навчається зі «здоровими» дітьми, називають інклюзивною освітою.
Англійське дієслово inclusion перекладається, як утримувати, включати, мати місце в своєму складі. Тому цей терміном відображає нові погляди не лише на освіту, але й на ставленні до людини з боку суспільства. Мета ж інклюзивної школи — надати всім учням можливість найбільш повноцінного життя, активної участі в колективі, в навчальному процесі.
Спеціалісти стверджують, що такі програми не тільки прискорюють адаптацію дітей з особливими потребами, аде надають дітям можливість повною мірою проявити повну взаємодію і турботу один про одного. До того ж «незвичайні» малята, спостерігаючи за своїми «здоровими» однолітками, наслідують та вчаться у них.
«Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім того, в подальшому спокійно, не соромлячись, без остраху зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми, - вважає аспірантка кафедри політології, соціології та соціальної роботи НТУУ «КПИ» Анастасія Мігалуш.
Навчання в сумісних класах корисне і для дітей без вад. Вони з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Вони дізнаються, що кожен може подолати значні перешкоди і до¬сягти успіху».
Єдиним поки що таким закладом є середня загально-освітня школа №168. На перший погляд, цей заклад нічим не відрізняється від решти, але в ньому є вісім класів, де спільно навчаються діти з особливостями розвитку та їх здорові однолітки - від підготовчого до 5 класу, школярі із складними вадами дитячого церебрального параліча сидять за однією партою зі здоровими дітьми.. Таких учнів на сьогодні 30, із них 16 не можуть самостійно пересуватись. Хворий хребет не дозволяє таким дітям довго перебувати в одній позі, тому вчителі частіше, ніж у звичайних класах, змінюють форми роботи, проводять фізхвилинки.
Майже повна відсутність закладів, де впроваджувалась би інклюзивна освіта та нестача професійних кадрів пояснюється тим, що законодавство в ций царині недорозвинене. Норми законів з питань освіти дітей з особливими потребами не узгоджені між собою. Законодавчо не введений навіть термін «діти з особливими потребами» («діти з особливими освітніми потребами»). Замість цього в Законах України «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» зустрічаються терміни «діти-інваліди»; «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»; «особи, які мають вади фізичного чи розумового розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах».
Отже, недивлячись на те, що Україна підписала конвенції ООН у галузі прав людини, практична реалізація прав дитини з особливими потребами є недостатньою.
Пройшло три роки - Євгену час до школи. Заклад батьки вже вибирали по тому, де освітні послуги кращі, з поглибленим вивченням англійської. Тепер хлопчик – як усі, тільки окуляри вирізняють. Косоокість лишилась, але зір гарний.
«Були б спеціальні середні освітні заклади для дітей з пониженим зором – віддали би туди», – розмірковує Вікторія, мати Євгена. Та таких в Україні немає. Аби зір не погіршився, хлопчик, навчаючись в школі, відвідував окуліста.
Таким чином, Євген ріс і навчався серед інших здорових дітей, тобто був включений в освітній процес нарівні з іншими.
В даному випадку це сталося через те, що в Україні просто немає спеціальних середніх освітніх закладів для дітей з вадами зору. Але зазвичай, практику, коли дитина з особливими потребами навчається зі «здоровими» дітьми, називають інклюзивною освітою.
Англійське дієслово inclusion перекладається, як утримувати, включати, мати місце в своєму складі. Тому цей терміном відображає нові погляди не лише на освіту, але й на ставленні до людини з боку суспільства. Мета ж інклюзивної школи — надати всім учням можливість найбільш повноцінного життя, активної участі в колективі, в навчальному процесі.
Спеціалісти стверджують, що такі програми не тільки прискорюють адаптацію дітей з особливими потребами, аде надають дітям можливість повною мірою проявити повну взаємодію і турботу один про одного. До того ж «незвичайні» малята, спостерігаючи за своїми «здоровими» однолітками, наслідують та вчаться у них.
«Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім того, в подальшому спокійно, не соромлячись, без остраху зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми, - вважає аспірантка кафедри політології, соціології та соціальної роботи НТУУ «КПИ» Анастасія Мігалуш.
Навчання в сумісних класах корисне і для дітей без вад. Вони з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Вони дізнаються, що кожен може подолати значні перешкоди і до¬сягти успіху».
Єдиним поки що таким закладом є середня загально-освітня школа №168. На перший погляд, цей заклад нічим не відрізняється від решти, але в ньому є вісім класів, де спільно навчаються діти з особливостями розвитку та їх здорові однолітки - від підготовчого до 5 класу, школярі із складними вадами дитячого церебрального параліча сидять за однією партою зі здоровими дітьми.. Таких учнів на сьогодні 30, із них 16 не можуть самостійно пересуватись. Хворий хребет не дозволяє таким дітям довго перебувати в одній позі, тому вчителі частіше, ніж у звичайних класах, змінюють форми роботи, проводять фізхвилинки.
Майже повна відсутність закладів, де впроваджувалась би інклюзивна освіта та нестача професійних кадрів пояснюється тим, що законодавство в ций царині недорозвинене. Норми законів з питань освіти дітей з особливими потребами не узгоджені між собою. Законодавчо не введений навіть термін «діти з особливими потребами» («діти з особливими освітніми потребами»). Замість цього в Законах України «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» зустрічаються терміни «діти-інваліди»; «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»; «особи, які мають вади фізичного чи розумового розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах».
Отже, недивлячись на те, що Україна підписала конвенції ООН у галузі прав людини, практична реалізація прав дитини з особливими потребами є недостатньою.
понеділок, 16 березня 2009 р.
вівторок, 3 березня 2009 р.
Модифіковані продукти – порятунок від голоду чи свідоме вбивство?
Останніми роками екологи б’ють на сполох: людство стоїть на самісінькій межі свого існування, монстри з фільмів жахів урешті – решт стануть жахливою реальністю! Захисники природи не втомлюються попереджати, що розвиток науки призведе до мутації людства й природи взагалі. Чи справедливі такі заяви? Чи є про що піклуватись нам, пересічним громадянам, які безпосередньо не стикаються з найновітнішими науковими досягненнями?
Ми не будемо категоричними у своїх висновках, але вчені кажуть, що страшна небезпека може критися в сучасній науці людства – біотехнології, а саме, в одному з її породжень – генетично модифікованих продуктах.
У 1998 році вчений Арпад Пуштай із науково-дослідницького інституту Роует в англійському місті Арбіден заявив, що виявлено незворотні зміни в організмі щурів, які споживали генетично модифіковану картоплю. По закінченні експерименту дослідник сказав, що ніколи не харчуватиметься такою їжею, і що дуже несправедливо використовувати громадян, як піддослідних кроликів...
Та що ж таке ці генно-модифіковані продукти (ГМП), та із чим їх „їдять”? Із самої назви випливає те, що природній набір генів такого продукту змінений. А саме до нього, за допомогою методів генної інженерії, вводять чужорідний ген, у результаті чого рослина набуває нових властивостей. На сьогоднішній день уже більше 60 видів рослин - кукурудза, картопля, соя, помідори, пшениця, морква, баклажан, салат, горох, перець та ін. - змінені в такий спосіб. Такі технології застосовуються задля того, що б підвищити врожайність культури. Модифіковані овочі та фрукти вже не боятимуться ані гербіцидів, ані комах. Та чи варто нам боятися таких продуктів?
Тестування безпечності таких генетичних мутантів, які існують на сьогоднішній день - недосконале. А вчені стверджують, що вплив модифікованих продуктів на організм людини неможливо повністю передбачити чи перевірити, адже зміни, які можуть виникнути в організмі живої істоти, яка скуштувала такі „диво-продукти”, зразу себе не проявлять – потрібно, щоб пройшло не одне покоління, аж поки можна буде прослідити модифікації в генотипі.
«Ще немає доказів шкоди, чи користі таких продуктів, - говорить Ольга Тимченко, професор, завідуюча лабораторією генетичної епідеміології при Інституті гігієни та медичної екології ім.. Морзеєва. – Дослідження впливу таких продуктів повинно проводитися мінімум у трьох поколіннях (покоління – 25 років). Але, хто захоче, щоб над ним проводили такі експерименти? Уже визначено, що ГМП шкідливі для ґрунтів”.
Координатор інформаційних питань Усеукраїнської екологічної неурядової організації "МАМА-86" Радміла Корж наголошує на ще одному аспекті даної проблеми:
„Деякі організми містять гени стійкі до антибіотиків. При потраплянні в інше середовище вони можуть надати патогенним мікробам стійкості до створених
для боротьби з ними ж антибіотиками. Потрапляння ГМ-організмів у довкілля теж несе глобальну загрозу природній рівновазі. Річ у тім, що ГМ-рослини здатні схрещуватися з дикими спорідненими видами, що несе загрозу появи "супербур'янів" (адже багато ГМ-рослин виявляють стійкість до гербіцидів). Також може статися порушення природних "харчових ланцюжків" (як це трапилось у випадку з масовою загибеллю метелика Монарха від пилку отруйної для нього ГМ-кукурудзи), що призведе до зменшення природного біорізноманіття, зникнення існуючих видів рослин та тварин”.
Деякі вчені попереджають, що генетично модифіковані клітини можуть мутувати безпосередньо в організмі людини, і цей процес може стати неконтрольованим. Поки що це лишається лише припущенням, і на сьогоднішній день цього ніхто не може, ані підтвердити, ані спростувати. Проте екологи вимагають дотримання принципу застереження, що означає - поки не відомо, що ГМП - безпечні напевне - їхнє застосування неприпустиме. В Європі знайшли компроміс - обов'язкове маркування ГМП продукції.
Таким чином, покупець може при бажанні принаймі вберегти себе від їхнього споживання. Слід зауважити, що міжнародного стандарту з маркування генетично модифікованої продукції досі не розроблено. В Україні такого маркування взагалі немає. Це пов’язано з тим, що в нашій державі ще немає жодного закону, який би регламентував цю діяльність.
У Статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» наводяться лише загальні положення: Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією, або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя й здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
Але ж як можна буде вимагати відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною (якщо такою виявляться ГМП) продукцією, враховуючи те, що можливі зміни проявлять себе тільки в третьому поколінні? Мабуть, потрібні якісь більш дієві закони?
„Проект закону про ГМП - продукти лежить у Верховній Раді досить давно - проте ГМП - лобі має великий вплив. Тому українці, напевне, споживають ГМП, абсолютно, не підозрюючи це, - говорить Вадим Гончарук, директор Міжнародної Благодійної Організації „Фундація Зелений Кіт”, що об’єднує екологічні громадські організації .
Професор Тимченко зауважує, що в проекті цього закону маркування взагалі відсутнє, а отже, цей закон більше схожий на декларацію.
І це не дивно. Якщо на етикетці буде вказано, що товар містить ГМП, то навряд, чи знайдеться багато охочих в Україні його купувати. Адже наша держава й без штучної їжі багата на врожаї. Дякувати нашому чорноземові та клімату! Але в розробку ГМП вкладаються величезні гроші, отже, як говорять деякі спеціалісти, нас просто примусять їсти такі продукти, точніше – вже примушують.
„Офіційні дані про те, скільки є ГМП на українських ринках – знайти не можливо, тому що закон про ГМП-маркування заблокований у ВР уже років зо п’ять. – продовжує Вадим Гончарук. - Неофіційно - завозиться й досить багато. ГМ - сою, крохмаль, інше - ви зможете знайти у великій кількості продуктів, про що можливо й не здогадувалися: ковбаса, м’ясні продукти, кондитерські вироби, цукерки, приправи, напої... Цікаві дослідження були проведені в Москві кілька років тому, коли з’ясувалось, що більше ніж у 60% ковбас використовувалася ГМ - соя”.
До того ж важко відслідкувати потрапляння зернового ГМ-матеріалу до звичайного в процесі переробки. Зараз можна впевнено говорити, що, наприклад, "чистих" соєвих продуктів нема майже ніде. Також є свідчення, що під час випробувань в Україні нібито стійкої до колорадського жука ГМ-картоплі від корпорації "Монсанто", академік Володимир Патика разом із російськими колегами тривалий час вивчав бактерію, ген якої вмонтовано в згадану культуру. Висновки були не втішні: при певних обставинах білок-токсин, введений до трансгенної картоплі, сприяє утворенню в людей виразок, може виступати канцерогенним фактором.
Правду кажуть: менше знаєш – краще спиш, але залишається тільки сподіватися на те, що побоювання екологів перебільшені. Але час розставить усе на свої місця...
Ми не будемо категоричними у своїх висновках, але вчені кажуть, що страшна небезпека може критися в сучасній науці людства – біотехнології, а саме, в одному з її породжень – генетично модифікованих продуктах.
У 1998 році вчений Арпад Пуштай із науково-дослідницького інституту Роует в англійському місті Арбіден заявив, що виявлено незворотні зміни в організмі щурів, які споживали генетично модифіковану картоплю. По закінченні експерименту дослідник сказав, що ніколи не харчуватиметься такою їжею, і що дуже несправедливо використовувати громадян, як піддослідних кроликів...
Та що ж таке ці генно-модифіковані продукти (ГМП), та із чим їх „їдять”? Із самої назви випливає те, що природній набір генів такого продукту змінений. А саме до нього, за допомогою методів генної інженерії, вводять чужорідний ген, у результаті чого рослина набуває нових властивостей. На сьогоднішній день уже більше 60 видів рослин - кукурудза, картопля, соя, помідори, пшениця, морква, баклажан, салат, горох, перець та ін. - змінені в такий спосіб. Такі технології застосовуються задля того, що б підвищити врожайність культури. Модифіковані овочі та фрукти вже не боятимуться ані гербіцидів, ані комах. Та чи варто нам боятися таких продуктів?
Тестування безпечності таких генетичних мутантів, які існують на сьогоднішній день - недосконале. А вчені стверджують, що вплив модифікованих продуктів на організм людини неможливо повністю передбачити чи перевірити, адже зміни, які можуть виникнути в організмі живої істоти, яка скуштувала такі „диво-продукти”, зразу себе не проявлять – потрібно, щоб пройшло не одне покоління, аж поки можна буде прослідити модифікації в генотипі.
«Ще немає доказів шкоди, чи користі таких продуктів, - говорить Ольга Тимченко, професор, завідуюча лабораторією генетичної епідеміології при Інституті гігієни та медичної екології ім.. Морзеєва. – Дослідження впливу таких продуктів повинно проводитися мінімум у трьох поколіннях (покоління – 25 років). Але, хто захоче, щоб над ним проводили такі експерименти? Уже визначено, що ГМП шкідливі для ґрунтів”.
Координатор інформаційних питань Усеукраїнської екологічної неурядової організації "МАМА-86" Радміла Корж наголошує на ще одному аспекті даної проблеми:
„Деякі організми містять гени стійкі до антибіотиків. При потраплянні в інше середовище вони можуть надати патогенним мікробам стійкості до створених
для боротьби з ними ж антибіотиками. Потрапляння ГМ-організмів у довкілля теж несе глобальну загрозу природній рівновазі. Річ у тім, що ГМ-рослини здатні схрещуватися з дикими спорідненими видами, що несе загрозу появи "супербур'янів" (адже багато ГМ-рослин виявляють стійкість до гербіцидів). Також може статися порушення природних "харчових ланцюжків" (як це трапилось у випадку з масовою загибеллю метелика Монарха від пилку отруйної для нього ГМ-кукурудзи), що призведе до зменшення природного біорізноманіття, зникнення існуючих видів рослин та тварин”.
Деякі вчені попереджають, що генетично модифіковані клітини можуть мутувати безпосередньо в організмі людини, і цей процес може стати неконтрольованим. Поки що це лишається лише припущенням, і на сьогоднішній день цього ніхто не може, ані підтвердити, ані спростувати. Проте екологи вимагають дотримання принципу застереження, що означає - поки не відомо, що ГМП - безпечні напевне - їхнє застосування неприпустиме. В Європі знайшли компроміс - обов'язкове маркування ГМП продукції.
Таким чином, покупець може при бажанні принаймі вберегти себе від їхнього споживання. Слід зауважити, що міжнародного стандарту з маркування генетично модифікованої продукції досі не розроблено. В Україні такого маркування взагалі немає. Це пов’язано з тим, що в нашій державі ще немає жодного закону, який би регламентував цю діяльність.
У Статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» наводяться лише загальні положення: Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією, або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя й здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
Але ж як можна буде вимагати відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною (якщо такою виявляться ГМП) продукцією, враховуючи те, що можливі зміни проявлять себе тільки в третьому поколінні? Мабуть, потрібні якісь більш дієві закони?
„Проект закону про ГМП - продукти лежить у Верховній Раді досить давно - проте ГМП - лобі має великий вплив. Тому українці, напевне, споживають ГМП, абсолютно, не підозрюючи це, - говорить Вадим Гончарук, директор Міжнародної Благодійної Організації „Фундація Зелений Кіт”, що об’єднує екологічні громадські організації .
Професор Тимченко зауважує, що в проекті цього закону маркування взагалі відсутнє, а отже, цей закон більше схожий на декларацію.
І це не дивно. Якщо на етикетці буде вказано, що товар містить ГМП, то навряд, чи знайдеться багато охочих в Україні його купувати. Адже наша держава й без штучної їжі багата на врожаї. Дякувати нашому чорноземові та клімату! Але в розробку ГМП вкладаються величезні гроші, отже, як говорять деякі спеціалісти, нас просто примусять їсти такі продукти, точніше – вже примушують.
„Офіційні дані про те, скільки є ГМП на українських ринках – знайти не можливо, тому що закон про ГМП-маркування заблокований у ВР уже років зо п’ять. – продовжує Вадим Гончарук. - Неофіційно - завозиться й досить багато. ГМ - сою, крохмаль, інше - ви зможете знайти у великій кількості продуктів, про що можливо й не здогадувалися: ковбаса, м’ясні продукти, кондитерські вироби, цукерки, приправи, напої... Цікаві дослідження були проведені в Москві кілька років тому, коли з’ясувалось, що більше ніж у 60% ковбас використовувалася ГМ - соя”.
До того ж важко відслідкувати потрапляння зернового ГМ-матеріалу до звичайного в процесі переробки. Зараз можна впевнено говорити, що, наприклад, "чистих" соєвих продуктів нема майже ніде. Також є свідчення, що під час випробувань в Україні нібито стійкої до колорадського жука ГМ-картоплі від корпорації "Монсанто", академік Володимир Патика разом із російськими колегами тривалий час вивчав бактерію, ген якої вмонтовано в згадану культуру. Висновки були не втішні: при певних обставинах білок-токсин, введений до трансгенної картоплі, сприяє утворенню в людей виразок, може виступати канцерогенним фактором.
Правду кажуть: менше знаєш – краще спиш, але залишається тільки сподіватися на те, що побоювання екологів перебільшені. Але час розставить усе на свої місця...
вівторок, 17 лютого 2009 р.
Дев‘ять з десяти школярів хворі
За матеріалом: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
Одного з десяти випускників загальноосвітніх закладів Росії можна віднести до здорових. Так вважає директор Департаменту держполітики в сфері виховання, додаткової освіти та соцзахисту дітей Аліна Левітская.
За останні п’ять років здоров’я школярів значно погіршилось. Більше половини з 13,4 мільйонів російських школярів мають послаблене здоров’я, а приблизно дві третини – хронічні захворювання.
За словами Левітскої, погіршення здоров’я школярів повязане з їх низькою рухливістю. При цьому уроки фізкультури лише почасти можуть компенсувати сидячий образ життя дітей. Цього недостатньо для профілактики відхилень стану здоров’я школярів.
До того ж ріст захворюванності серед дітей пов’язаний з перевантаженими шкільними програмами та стресами, особливо характерними для першокласників. На сьогодні більше третини дітей віком 6-7 років не готові до навчання в школі, підкреслила Левітская.
Одного з десяти випускників загальноосвітніх закладів Росії можна віднести до здорових. Так вважає директор Департаменту держполітики в сфері виховання, додаткової освіти та соцзахисту дітей Аліна Левітская.
За останні п’ять років здоров’я школярів значно погіршилось. Більше половини з 13,4 мільйонів російських школярів мають послаблене здоров’я, а приблизно дві третини – хронічні захворювання.
За словами Левітскої, погіршення здоров’я школярів повязане з їх низькою рухливістю. При цьому уроки фізкультури лише почасти можуть компенсувати сидячий образ життя дітей. Цього недостатньо для профілактики відхилень стану здоров’я школярів.
До того ж ріст захворюванності серед дітей пов’язаний з перевантаженими шкільними програмами та стресами, особливо характерними для першокласників. На сьогодні більше третини дітей віком 6-7 років не готові до навчання в школі, підкреслила Левітская.
Приклад використання статистики
http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/13/infection/ -
тут сказано, скільки дітей захворіло, але не зазначається, яке співвідношення між ними та здоровими дітьми. Іншими словами, чи багато дітей захворіло.
В цій статті такого недоліку вже немає: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
тут сказано, скільки дітей захворіло, але не зазначається, яке співвідношення між ними та здоровими дітьми. Іншими словами, чи багато дітей захворіло.
В цій статті такого недоліку вже немає: http://medportal.ru/mednovosti/news/2009/02/11/school/
Аналіз інтерв’ю з науковцем
http://medportal.ru/mednovosti/main/2009/02/16/science/
Зазвичай питання оформлюються інакше. Спочатку треба написати ім’я людини або посаду чи звання, а далі, в лапках, ключову або цікаву фразу з того, про що він говорив в інтерв’ю. До того ж ця фраза має стосуватись усього інтерв’ю.
З назви «Диплом номер один» не зрозуміло, чий це диплом, кому виданий та де. Назва не конкретна та не інтригує.
Всі питання звучать дуже просто та прямо. Немає бекграунду проблеми. Таке враження, що до інтерв’ю журналіст не проводив дослідження щодо особи науковця, його діяльності та панкреатиту зокрема. Питання повинні бути ще й повязані одне з одним, має бути плавний перехід.
На мій погляд, перше питання мало б бути іншим. Було б цікаво, щоб він описав свої почуття, коли дізнався, що йому випала честь отримати таку премію. Вручення нагород – це кульмінація. Тим більше, коли половина відповіді присвячена посмішці президента, то зразу відчувається тремтіння перед російським режимом.
На початку інтерв’ю журналіст забагато розпитує про саму церемонію вручення дипломів. Було б краще розказати про самого науковця, чим він живе та як важко працює.
Відповідь на питання: «Ну, а теперь расскажите о своих научных достижениях» дуже довга. Треба було розкрити її додатковими, уточнюючими питаннями, тоді інформація сприймалася б легше.
Також було б цікаво почути думки цього вченого не тільки щодо нього самого, а щодо розвитку науки взагалі та стану вчених в Російській Федерації.
Зазвичай питання оформлюються інакше. Спочатку треба написати ім’я людини або посаду чи звання, а далі, в лапках, ключову або цікаву фразу з того, про що він говорив в інтерв’ю. До того ж ця фраза має стосуватись усього інтерв’ю.
З назви «Диплом номер один» не зрозуміло, чий це диплом, кому виданий та де. Назва не конкретна та не інтригує.
Всі питання звучать дуже просто та прямо. Немає бекграунду проблеми. Таке враження, що до інтерв’ю журналіст не проводив дослідження щодо особи науковця, його діяльності та панкреатиту зокрема. Питання повинні бути ще й повязані одне з одним, має бути плавний перехід.
На мій погляд, перше питання мало б бути іншим. Було б цікаво, щоб він описав свої почуття, коли дізнався, що йому випала честь отримати таку премію. Вручення нагород – це кульмінація. Тим більше, коли половина відповіді присвячена посмішці президента, то зразу відчувається тремтіння перед російським режимом.
На початку інтерв’ю журналіст забагато розпитує про саму церемонію вручення дипломів. Було б краще розказати про самого науковця, чим він живе та як важко працює.
Відповідь на питання: «Ну, а теперь расскажите о своих научных достижениях» дуже довга. Треба було розкрити її додатковими, уточнюючими питаннями, тоді інформація сприймалася б легше.
Також було б цікаво почути думки цього вченого не тільки щодо нього самого, а щодо розвитку науки взагалі та стану вчених в Російській Федерації.
Підписатися на:
Дописи (Atom)